Владислав Котлярський – володар спеціальної премії «Зіркове SOLO» загальнонаціональної програми «Людина року-2013»
Вища Академічна Рада Програми «Людина року – 2013» визначила Владислава Котлярського – популярного актора театру і кіно – володарем спеціальної премії "Зіркове SOLO" загальнонаціональної програми «Людина року – 2013».[!img_nopopup_0_r]
Владислав Котлярський закінчив режисерський факультет Російської академії театрального мистецтва (майстерня А. А. Гончарова). Деякий час працював в Московському драматичному театрі «У Никитских ворот». В даний час – актор драматичного театру «Арт-хаус». У кіно Владислав почав зніматися з 2002 року.
Зігравши епізодичні ролі в серіалах «Вогнеборці», «Русские амазонки», «Штрафбат», «Аеропорт», «Доктор Живаго» та інших, актор в повну силу заявив про себе роллю майора міліції Станіслава Карпова в кримінальному серіалі «Глухар» (2008р.), створивши образ неоднозначної, але, без сумніву, такої, що запам'ятовується та не залишає байдужим, особистості. А справжнє визнання і популярність у мільйонів телеглядачів принесла Владиславу Котлярському роль відставного підполковника Карпова в однойменному телесеріалі, що вийшов на екрани у 2013 році. Тут актор показав себе потужним, неповторним майстром акторського втілення складного психологічного портрету.
Абсолютно очевидно, що телесеріали привертають увагу десятків мільйонів людей, а актори, що створюють серіальних героїв, стають популярними та улюбленими.
Спеціальна премія «Зіркове SOLO» присуджується Владиславу Котлярському за створення яскравих, неординарних образів в телевізійних серіалах останніх років та відчутний внесок в розвиток цього популярного жанру.
Попередніми володарями премій "Зіркове SOLO" згальнонаціональної програми «Людина року» були: Алессандро Сафіна (2010), Йосип Кобзон (2010), Ігор Крутой (2010), Тамара Гвердцителі (2010), Максим Дунаєвський (2010), Ігор Демарін (2010), Ані Лорак (2010), Руслана Лижичко (2010), Володимир Гришко (2010), Камалія (2010), Дмитро Харатьян (2011), Костянтин Ріттель-Кобилянський (2011), Мариля Родович (2012).