Головна » 25-річний ювілей "Людина року" » Чверть століття з «Людиною року». Літопис сучасного успіху. Історія №18: Людмила ГУРЧЕНКО

Чверть століття з «Людиною року». Літопис сучасного успіху. Історія №18: Людмила ГУРЧЕНКО

В цьому році святкує свій 25-річний ювілей загальнонаціональна програма «Людина року».

Вже чверть століття програма зводить на зірковий п’єдестал  справжніх лідерів незалежної України, особистостей, які професійною майстерністю, творчою енергією, яскравим талантом і мудрістю здобули широке визнання й авторитет. Шанована і відома не тільки в Україні, а й за її межами, «Людина року» активно впливає на процеси формування та становлення вітчизняної еліти, сприяє подальшому соціально-економічному розвитку держави, відродженню духовних цінностей, служить благородній справі консолідації прогресивних сил суспільства.

Щорічно, завдяки цьому унікальному проекту, ми маємо чудову можливість вшанувати найкращих, віддячити за їхню самовідданість, мужність, творчий пошук та невтомну працю. А ще – зарядитися, надихнутися цією дивовижною енергією успіху, відчути гордість за свою країну і  її найкращих, найдостойніших представників.

За 25 років існування програми, історії здобутків і перемог  наших видатних співвітчизників стали своєрідним літописом національного відродження і  прогресу України в усіх напрямках суспільно-політичного, економічного й духовного життя.

Тож з нагоди почесного 25-го ювілею, ми хочемо разом з вами згадати найвідоміших, знакових, уславлених співвітчизників, які в різні роки отримували почесний титул «Людина року».

Імена цих людей спалахували на небосхилі української держави, як зірки.

Це люди-Прометеї, люди-легенди, чий внесок у становлення і розвиток країни важко переоцінити.

 Гурченко_рбк

Історія № 18. Людмила ГУРЧЕНКО

 Її величність, актриса

 Її називали легендою ще за життя. Яскрава і неповторна, динамічна і непередбачувана, експансивна і щира Людмила Гурченко. Залишитися байдужим до творчості цієї великої актриси просто неможливо. На сцені і знімальному майданчику вона створила десятки чудових різнопланових образів і залишилася в пам’яті цілих поколінь як дивовижна, унікальна, феєрична артистка, справжня народна улюблениця.

Народилася Людмила Марківна в Харкові, в сім’ї артистів філармонії. Батько був баяністом, а мама співала. Доньку часто брали на концерти, тому у дівчинки було «закулісне дитинство». Все закінчилося в один день. Батько пішов на фронт, а маленька Люда (батько називав її Люся) залишилася з матір’ю в окупованому місті. В школу майбутня актриса мала змогу піти тільки після звільнення Харкова, практично у 9 років. А вже через рік почала займатися в музичній школі.

Стати артисткою Люся хотіла змалку і в цьому ніколи не сумнівалася. Так і сталося. В 1953 році Людмила Гурченко їде до Москви і з першої спроби вступає до Всесоюзного державного інституту кінематографії, та ще й на курс народних артистів СРСР Сергія Герасимова та Тетяни Макарової. Пройшло зовсім небагато часу і Люда стала  найяскравішою студенткою курсу: вона співала, танцювала, грала на роялі. По закінченню вузу випускницю зачислили в Театр-студію кіноактора, потім вона працювала в «Современнике», Театрі Антона Чехова, Театрі сатири.

В кіно Людмила Марківна дебютувала ще в студентські роки, в картині Яна Фріда «Дорога правди». Фільм не пройшов непоміченим. Але справжня популярність прийшла до актриси тільки після виходу на екрани епохальної комедії Ельдара Рязанова «Карнавальна ніч». Це був той випадок, коли «вона прокинулася знаменитою». В одну мить Людмила Гурченко стала відомою і популярною. Кінострічка побила всі рекорди прокату, на неї було продано майже 50 мільйонів квитків. А пісня «Пять минут» у виконанні головної героїні стала своєрідним гімном Нового року.

Наступною картиною стала стрічка «Девушка с гитарой», сценарій якої був написаний спеціально для Гурченко. Цей фільм був менш вдалим, а за Людмилою закріпилося амплуа актриси легкого музикально-танцювального жанру. Ще одним негативним фактором для кар’єри Людмили стала її відмова міністру культури СРСР Миколі Михайлову співробітничати з КДБ під час VI міжнародного фестивалю молоді і студентів. Як наслідок, у творчій біографії видатної артистки наступила темна смуга. Довгі 10 років артистку не брали на головні ролі. Через складний фінансовий стан Гурченко була змушена підробляти, виступати з концертами на заводах і шахтах, творчих зустрічах із глядачами, так званих акторських «халтурах». Це слугувало формальним приводом для її критики у пресі. Та все ж таки, і в цей важкий період Людмила Гурченко знімалась, хоча фільми в основному були зроблені на республіканських кіностудіях і особливого успіху не мали. До початку 70-х років актриса залишалася малопомітною. Хоча деякі  яскраві епізоди з її участю («Женитьба Бальзаминова», «Дорога на Рюбецаль») глядач запам’ятав.

Кардинальні зміни сталися у 1974 році, коли в широкий прокат вийшов фільм «Старі стіни», в якому Л.Гурченко зіграла головну роль директора ткацької фабрики. Успіх стрічки відкрив дорогу для нових пропозицій. Людмила Марківна знову стає однією із популярніших  актрис країни. Музичні телефільми з її участю виходили один за одним: вона з блиском грала і співала в «Табачном капитане», «Соломенной шляпке», «Небесных ласточках», «Волшебном фонаре». Окрім комедій регулярно транслюються телевізійні спеціальні музичні програми з її участю, в тому числі й її «Бенефис». В цей же час виходять декілька платівок з піснями у виконанні Л.Гурченко.

Зйомки у спільному радянсько-румунсько-французському музичному фільмі «Мама» принесли талановитій актрисі не тільки славу та успіх, а й нові випробування. Під час репетиції на льоду клоун Олег Попов впав і зламав актрисі праву ногу. Закритий перелом зі зміщенням міг привести до інвалідності. Та після надскладної операції Людмила все одно вийшла на знімальний майданчик… Інакше не могла. Вона була Актрисою і в цьому була її суть, її покликання, її місія.

Маючи великий успіх у музично-комедійному жанрі, з часом Людмилі Гурченко все ж таки стає затісно у рамках цього амплуа, вона хоче грати великі драматичні ролі. Її мрія здійснилася в 1976 році, коли Людмила отримала запрошення на роль головної героїні у фільмі «Двадцать дней без войны». Ця роль стала однією із найкращих робіт актриси. Також драматичний талант Л.Гурченко яскраво розкрився і у стрічці відомого режисера А.Кончаловського «Сибириада».

В 1979 році на екрани виходить картина Микити Михалкова «Пять вечеров». Роль Тамари Васильєвни – одинокої жінки, яка раптово зустріла коханого чоловіка, з яким її розлучила війна, у глибокому, проникливому виконанні Людмили Гурченко – драматична, майже трагічна. Тема єдиного і неповторного кохання пронизує й іншу творчу перлину у доробку актриси – фільм «Любимая женщина механика Гаврилова».

Неперевершеними по силі впливу на глядача, щирості і глибині розкриття образу стали роботи артистки у фільмах «Отпуск за свой счет», «Полеты во сне и наяву», «Рецепт ее молодости». Приголомшливим був успіх картини «Вокзал для двоих», де талановита актриса зіграла в дуеті з Олегом Басілашвілі.

Ще однією яскравою творчою віхою для Людмили Гурченко стала роль Раїси Захарівни в легендарному фільмі Володимира Меньшова «Любовь и голуби». Картина, яка вийшла на екрани у 1984 році,  дуже тонко і реалістично показала доволі поширений любовний трикутник: боротьбу дружини і коханки за увагу чоловіка. Разом з Л.Гурченко у стрічці знялися відомі актори Олександр Михайлов, Ніна Дорошина, Сергій Юрський. Образ ефектної екзальтованої красуні, яку так переконливо зіграла Людмила Гурченко, на довгі роки зробив актрису справжньою народною зіркою.

Творча біографія Людмили Марковни Гурченко – це не тільки про театр і кіно. Яскрава і неординарна у всіх своїх проявах, вона була надзвичайно багатогранна. Актриса записала 17 музичних альбомів, випустила три автобіографічні книги. Її партнерами в різні роки були видатні артисти, серед яких Андрій Миронов, Армен Джигарханян, Михайло Боярський, Зиновій Гердт, Юрій Соломін, Алла Пугачова, Микола Басков, Борис Моісеєв та інші. Людмила Марківна знялася у 16 відеокліпах на свої пісні, в тому числі і на виконані дуетом з Борисом Моісеєвим композиції «Ненавижу» и «Петербург-Ленинград». Кліп на одну із знакових пісень Гурченко під назвою «Молитва» режисував Федір Бондарчук, відомий своїми роботами у великому кіно.

В лютому 2011 року актриса взяла участь в зйомках фільму «Легенда. Людмила Гурченко»  в Києві. В основі фільму – біографічні монологи актриси та їх ігрове відтворення, а також десять пісень-кліпів, які стали втіленням певного етапу в біографії актриси.

…Людмила Гурченко. Актриса, співачка, композитор, режисер, письменниця, сценаристка, лауреат численних премій і нагород. Воістину народна артистка, улюблениця мільйонів глядачів. Жінка-феєрверк, справжня зірка, вона мала унікальний акторський дар, була прикладом відданості професії, життєлюбства і душевної молодості. Кожному образу, створеному нею в кіно і театрі, на естраді та телебаченні, притаманні особлива художня виразність, правда характеру, глибокий драматичний зміст. В творчому доробку геніальної актриси сучасності 96 ролей в кіно, десятки блискучих робіт на театральних підмостках, які назавжди увійшли у світову скарбницю акторського мистецтва.

В 1983 році Людмилі Гурченко було присвоєне високе звання народної артистки СРСР.

13 березня 2004 року видатна актриса сучасності Людмила Гурченко  під час урочистої церемонії вручення премії «Людина року-2003» стала володарем cпеціальної премії «За видатний внесок у розвиток культури та мистецтва».

Рибчинський_Гурченко Гурченко_Рибчинський